Житомирська область
Охорона здоров'я
Райдержадміністрація
Загальні відомості
про Черняхівський район
Погода
Черняхівське територіальне медичне об'єднання
Про особливого лікаря
Професія лікаря зобов'язує. Зобов'язує бути завжди, що називається, у формі: морально, фізично, розумове. Зобов'язує постійно рухатися вперед. А якщо ти ще й лікар-педіатр, то, насамперед, душа в тебе повинна бути відкритою до дітей - від природи великих психологів, які тонко відчувають фальш
і не прощають помилок та зради. Тому лікарями дитячими стають люди вибрані. Вважаю, що черняхівцям із дитячими лікарями пощастило. Усі вони без винятку - надзвичайної душі люди.
Про одного із таких педіатрів, ветеранів медицини, до якого звертаються за порадою і теперішні лікарі району - моя розповідь. Саме педіатри Черняхівського ТМО попросили написати про свою колишню колегу, її ім'я відоме, мабуть, усім черняхівцям - Белла Яківна Майзенберг.
Народилася 10 січня 1921 року в Очеретянці Черняхівського району. В 1932 році сім'я переїхала в Черняхів. Белла пішла в 4 клас зразкової української школи, яку успішно закінчила у 1939 році і вступила в Перший Київський медичний інститут на педіатричне відділення.
Розпочалася Велика Вітчизняна війна і сім'я поїхала в евакуацію в Узбекистан. 20-річна дівчина з 1941 по 1943 рік працювала секретарем в артілі ім. 5-ї п'ятирічки. А в 1943 році пощастило продовжити навчання в медичному інституті ім. Молотова в Ташкенті.
У1946 році приїхала у відпустку в Черняхів до батьків. Вийшла заміж за Гершмана Йосипа Григоровича.
По закінченні навчання за направленням разом із чоловіком поїхала в м. Коканд (Середня Азія), де працювала педіатром до 1948 року. Потім приїхала в Черняхів, у декретну відпустку. Тут і народився перший син.
Із 1949 по 1985 рік працювала районним педіатром, завідуючою педіатричним відділенням Черняхівської районної лікарні. Працювати доводилося в тяжких умовах. Як такого, дитячого відділення в районній лікарні не було, лікувати дітей доводилося разом із іншими хворими різних відділень. Світла не було, працювали під керосинову лампу. Лише в 50-х роках стали включати світло для лікарні з 18 до 24 години. Вночі медпрацівники використовували ті ж керосинові лампи.
На роботу Белла Яківна приходила о 7 годиш. До хворих діток усього району добиралася на будь-якому транспорті: кіньми, попутним транспортом, але в основному-пішки. Взимку - навіть і на лижах. Іноді здавалося, що такого ритму праці людина витримати не може.
- Часто було так, - пригадує Белла Яківна. - Прийдеш на патронаж дитинки, а двері в хату не відкривають. Змушена була приходити щоденно, поки не відкриють, бо потрібно ж було оглянути дитинку. А не відкривали домівки не тому, що не хотіли бачити лікаря в оселі-люди тоді були щиріші та гостинніші, ніж тепер. Просто молодій мамі було дуже соромно перед лікарем - освіченою та інтелігентною людиною, через те, що дитинку не було в що вдягнути. Іноді замотували в будь-що, аби лише не гола. Люди жили дуже бідно, і більшість - упроголодь. З усмішкою говорить Белла Яківна про те, що її знали усі собаки в містечку і навколишніх селах: іноді шматували лікарську сумку та жінку не зачіпали.
Спочатку, у 70-х роках Бела Яківна була єдиним педіатром, потім, коли збільшилася кількість дітей в лікарні, стало працювати 2 ординатора. Разом із Беллою Яківною працювала Передєльська Ольга Захарівна - чудовий лікар-педіатр, прекрасна колега. Медичні сестри Ольга Григорівна Троценко, Євдокія Григорівна Вербич та інші були правою рукою лікарів. Із надзвичайною любов'ю та теплотою виходжували вони своїх маленьких пацієнтів. На період лікування чужі діти ставали для медпрацівників своїми власними - боліло у них серце від дитячого болю та страждань.
Крім своїх основних обов'язків медичні працівники педіатричного відділення лікарні встигали постійно вчитися, використовувати нові методи в лікуванні.
Зокрема, такий метод як вливання ліків дітям у лобну вену, викликало нерозуміння та шок у батьків. Потрібно було довести стурбованим батькам ефективність саме такого лікування, зламати їх стереотипи, заспокоїти.
Таку турботах про здоров'я дітлахів проминуло майже 40 трудових років лікаря. 36 із них вона присвятила черняхівським дітям, піклуючись про їхнє здоров'я, а іноді й рятуючи життя своїм маленьким пацієнтам.
Не дивлячись на похилий вік, Белла Яківна і сьогодні життєрадісна та активна. Переймається усіма життєвими проблемами. І не лише, і більше - не власними, а суспільними. Нещодавно зустріла її біля кабінету голови райдержадміністрації - жіночка вирішувала нагальні проблеми своєї вулиці (куди виносити сміття, наприклад).
Коли говорять про старше покоління, що це люди особливого гарту, то це чиста правда. Не вистачає нам того завзяття, ентузіазму, безкорисливості, з яким жили і живуть донині такі як Белла Яківна Майзенберг. І дай їй, Боже, прожити ще багато-багато років на радість усім своїм колишнім пацієнтам, які вже теж немолоді сьогодні, та не полишають із надзвичайною - теплотою розповідати вже своїм онукам про чудового Дитячого Лікаря.
Тетяна
Тарнавська
надруковано
в районній газеті "Нове
життя"
№7 (10183) від 23.02.2008р.
...............................................................................................................................................
Черняхівське територіальне медичне об'єднання
Охорона здоров'я Черняхівського району: сторінками історії
Верещака М.Х. - Життя - варте пам'яті поколінь
Віннічук В.І - Золоті руки хірурга
Глушак М.Ф. - без права на забуття
Кубович О.Д. - Її покликання - медицина
Майзенберг Б.Я. - Про особливого лікаря
Палагін Є.К. - Його життєве кредо - служити людям
Чаленко В.П. - "Педіатрія - любов моя"
Щербина П.К - Лікар - це і професія, і спосіб життя!
...............................................................................................................................................
Сільськогосподарські підприємства
Сільські, селищні ради Черняхівського району